Визначення компонентного складу біогазу волюмометричним методом

Розроблено методику волюмометричного визначення компонентного складу біогазу за використання лабораторного газоаналізатора ГХЛ-1. Запропоновано перелік поглинальних розчинів і послідовність їх використання для поглинання таких речовин: амоніаку – розчин 50–60 % сірчаної кислоти; сірководню – насичений розчин I2 в 0,1 М водному розчині KI; діоксиду карбону – розчин 35 % КОН. Каталітичне окиснення водню та метану рекомендовано проводити за температури 900–950 °С в електропечі, обладнаній термопарою та автоматичним регулятором температури. Для випробовувань приладу й апробації методики було проведено вимірювання складу біогазу, одержаного в лабораторному біореакторі за зброджування яблучного жому й інокуляту з гноївки свиноферми. Наведено протокол вимірювання газової проби. Одержаний в лабораторії біогаз мав такий склад (%): залишкова волога і NH3 – 6,6; Н2S – 4,2; СО2 – 21,4; H2 – 1,08; CH4 – 65,22; N2 – 1,49. Перевагами волюмометричного методу є відносна простота конструкцій приладів і, відповідно, значно менші матеріальні витрати на аналітичне обладнання порівняно з іншими фізико-хімічними та фізичними методами газового аналізу.

Рік видання: 
2013
Номер: 
3
УДК: 
621.31:537.523.3
С. 93–99. Іл. 1. Бібліогр.: 6 назв.
Література: 

1. Баадер В., Доне Е., Бренндерфер М. Биогаз: теория и практика / Пер. с нем. М.Н. Серебрянного. — М.: Колос, 1982. — 148 с.
2. H. Schulz, B. Eder, Biogas Praxis. Ökobuch, 2006, 240 р.
3. Еремина Б.Г. Газовый анализ. — Л.: Гос. научн.-техн. изд-во хим. лит., 1955. — 380 с.
4. Газоанализатор ГХЛ-1. Паспорт Мб 2.840.002.ПС / Мин. приборостроения, средств автоматизации и систем управления СССР. — 1984. — 14 с.
5. R. Wawrzyniak, and W. Wasiak, “Chromatographic, Spectrophotometric аnd Electrochemical Methods in Determination of Biogas Component”, Ecol. Chem. and Eng., vol. 18, no. 4, рр. 537—544, 2011.
6. VDI 4630 Fermentaion of organic materials. Characterisation of the substrate, sampling, collection of material data, fermentation tests. Apr. 2006. ICS 13.030.30; 27.190. Düsseldorf, 2006, 92 p.

Список літератури у транслітерації: 

1. Baader V., Done E., Brennderfer M. Biogaz: teorii͡a i praktika / Per. s nem. M.N. Serebri͡annogo. – M.: Kolos, 1982. – 148 s.
2. H. Schulz, B. Eder, Biogas Praxis. Ökobuch, 2006, 240 р.
3. Eremina B.G. Gazovyĭ analiz. – L.: Gos. nauchn.-tekhn. izd vo khim. lit., 1955. – 380 s.
4. Gazoanalizator GKhL-1. Pasport Mb 2.840.002.PS / Ministerstvo priborostroenii͡a, sredstv avtomatizat͡sii i sistem upravlenii͡a SSSR, 1984. – 14 s.
5. R. Wawrzyniak, W. Wasiak, “Chromatographic, Spectrophotometric аnd Electrochemical Methods in Determination of Biogas Component”, Ecol. Chem. and Eng., vol. 18, no. 4, рр. 537 544, 2011.
6. VDI 4630 Fermentaion of organic materials. Characterisation of the substrate, sampling, collection of material data, fermentation tests. Apr. 2006. ICS 13.030.30; 27.190. Düsseldorf, 2006, 92 p.

Текст статтіРозмір
2013-3-15.pdf222.83 КБ

Тематичні розділи журналу

,