Донцова Т.А.

Донцова Тетяна Анатоліївна, кандидат хімічних наук, асистент кафедри Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут”.

Механізм фотокаталізу на поверхні TiO2

Розглянуто й узагальнено механізм гетерогенного фотокаталізу (утворення електрон-діркової пари) на поверхні ТіО2, що ініціюється ультрафіолетовим випромінюванням, а також стадії фотокаталітичного процесу. Визначено, що для збільшення ефективності фотокаталітичного процесу у видимому діапазоні світла необхідно зменшувати ширину забороненої зони каталізатора на основі титану (IV) оксиду.

Функціоналізація поверхні багатошарових вуглецевих нанотрубок

Метою роботи було відпрацювання методики окиснення багатошарових вуглецевих нанотрубок (БШВНТ) та встановлення залежності їх функціонального складу від умов окиснення. На основі вихідних БШВНТ було синтезовано три серії зразків, окиснених за різних умов: концентрованим пероксидом водню в суміші з сірчаною кислотою за стандартних умов; концентрованим пероксидом водню в суміші з сірчаною кислотою при кипінні; концентрованою нітратною кислотою за температур 50, 75 і 100 оС. Якісну та кількісну характеристику функціональних груп на поверхні БШВНТ проводили їх титруванням за методом Бьома.

Структура і морфологія порошків оксиду цирконію (IV), одержаних термічним методом із різних прекурсорів

Термічним методом синтезовано порошки ZrO2 з різних прекурсорів: гідроксиду цирконілу (ZrO(OH)2) та оксалату цирконілу (ZrOC2O4). В синтезованих зразках методом рентгенофазового аналізу визначено фазовий вміст; зразок, що синтезований з ZrO(OH)2, складається в основному з моноклінної модифікації, а зразок, що синтезований з ZrOC2O4, — з тетрагональної модифікації. Здійснено розрахунок параметрів кристалічних ґраток одержаних порошків ZrO2 методом рентгеноструктурного аналізу.

Синтез і характеристика нанодисперсних порошків оксиду стануму (IV) з оксалату стануму (ІІ)

Отримано порошки оксиду стануму (IV) з оксалату стануму (ІІ) термічним методом без та з попередньою хімічною обробкою. Рентгенофазовим, рентгеноструктурним і мікроскопічними методами аналізу досліджено їх мікроструктуру. Встановлено, що отримані обома методами зразки мають тетрагональну структуру типу рутилу. Визначено, що зразок отриманий з попередньою хімічною обробкою та подальшою термообробкою, має більш пористу структуру, ніж зразок, що отриманий тільки термічним способом. Методами ренгеноструктурного аналізу розраховані параметри решітки та розмір кристалітів синтезованих зразків SnO2.

Турбідиметричний метод оцінки розмірів наночастинок у “білих золях” ZrO2

Визначено можливість використання методу турбідиметрії для експрес-оцінки розмірів частинок у “білих золях” оксиду цирконію (IV), що одержуються гідротермальним способом. У синтезованому оксиді цирконію (IV) визначено фазовий вміст, що складається в основному з тетрагональної модифікації. Знайдено розміри частинок одержаного оксиду цирконію (IV) турбідиметричним методом та за допомогою приладу ZetaSizer, які дорівнюють 62 і 65 нм відповідно.

Взаємодія кальцій фосфату з оксалатною кислотою

Проведено експериментальні дослідження зі встановлення ефективності використання оксалатної кислоти для розкладання фосфатної складової частини фосфоритів на прикладі тризаміщеного фосфату кальцію. У процесі розкладання фосфату кальцію визначено вплив таких параметрів, як тривалість, температура процесу та стехіометричне співвідношення вихідних реагентів. Встановлено, що розчинення фосфату кальцію оксалатною кислотою закінчується вже за 30—45 хв, а температура, за якої спостерігається максимальне розкладання фосфату кальцію, становить 80 °С.

Селективне вилуговування карбонатів з українських фосфоритів лактатною кислотою

Проведено вибір органічної кислоти для попередньої декарбонізації низькоякісної української фосфатної сировини. Визначено, що найбільш ефективною в дослідженому процесі є лактатна кислота. Наведено ІЧ-спектри вихідного фосфориту (Ратнівського родовища) та обробленого лактатною та хлоридною кислотами, які свідчать, що після оброблення фосфориту лактатною кислотою інтенсивність смуги коливання, яка відноситься до карбонатного іона кальциту, зменшується.